Сколівський район розташований в південній частині Львівської області.

На півдні і сході він межує із Закарпатською та Івано - Франківською областями, на півночі - із Стрийським і Дрогобицьким районами, на заході - з Турківським районом Львівської області.

Площа району-1474 кв.км. , на 1 січня 2011 р. тут проживає 47.2 тис. населення, 99 відсотків - українці, інші нації - росіяни, поляки, білоруси біля 1 відсотка.

Район належить до Бойківщини, території населеної етнографічною групою українців-бойків.

В складі району- 56 населених пунктів підпорядкованих міській(м. Сколе), двом селищним(смт. Верхнє Синьовидне і Славсько) та 31 сільським радам народних депутатів.

Рельєф району гористий-всю його центральну частину займають Сколівські Бескиди, що складаються з ряду хребтів: Сколівського, Парашки, Зелем'янського та ін. Висота хребтів 900-1000 м., окремі вершини досягають майже 1300 м (найвища - Парашка-1271 м., Тростян-1235м.,Писана-1236 м. та ін.).По території району протікають дві ріки - Стрий, Опір, проходять міжнародна шосейна дорога та залізниця Київ-Чоп.

Гори вкриті густими смереково-буковими лісами, зустрічаються також клен, сосна, модрина, дуб. В лісах водяться: олені, бурі ведмеді, козулі, дикі свині, вовки, крім того тварини, занесеш в Червону книгу України - зубри, видри річкові, борсуки, рисі; з птахів - орли, глухарі, рябчики, також занесені в Червону книгу України - чорні лелеки ,глухарі ,беркути; риби - морена, форель, харіус та інші рідкісні квіти - арніка гірська, білоцвіт весняний, астракція велика, баранець звичайний, лілія звичайна-всі вони також занесеш в Червону книгу України.

Корисні копалини: нафта, горючі сланці і природний газ, район багатий каменем , щебнем та пісковиками. Нафту перекачують трубами в Дрогобич, для дослідження горючих сланців у смт.В.Синьовидне створено дослідну базу Інституту геології НАНУ, видобутком будівельного каменю займаються два кар¢єри - Сколівський, Гребенівський. В районі є більше 64 джерел цілющих мінеральних вод, зокрема в смт.В.Синьовидне почато розлив мінеральних вод "Сколівська" і "Синевідська"

Як свідчать археологічні розкопки, територія Сколівщини була вже заселена в добу первіснообщинного ладу .3 княжих часів маємо згадку лише про оселі: Синевідсько Вижне ( тепер Верхнє Синьовидне) та замок "Тустань", який разом з Синевідським оборонним монастирем, в якому в 1241 році зупинявся Данило Галицький з дружиною, і укріпленнями в Розгірчі, Бубнищі входили в систему сторожової і оборонної лінії південних кордонів Галицького князівства, а потім Галицько- Волинської держави.

Історико-археологічною пам¢яткою є скали в с.Урич, де збереглися залишки колишньої дерев¢яної фортеці "Тустань", в основному камінні жолоби, в які колись вкладались дерев¢яні балки, видовбаний в скелі колодязь, залишки муру ...

На підставі літературних джерел ХУІ ст. заснування Ту стані датується 1240 роком, але його забудова почалась значно раніше. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 1994 року №637 територія Тустані, і прилягаюча до неї, оголошена Державним історико-культурним заповідником "Тустань".

В Славську народився український письменник і журналіст Федір Заревич (1835-1879 рр.),автор повісті "Хлопська дитина", низки оповідань, історичної драми "Бондарівна", редагував газету "Русь", журнал "Вечорниці" .Похований у м.Скольому.

В Славську тривалий час з 1842 по 1870 рік працював священиком М.Устиянович (1811-1885рр.), письменник , громадський діяч делегат з’їзду руських учених у Львові (1848р.), автор багатьох оповідань, поем, статей.

В с.Оряві в 1791 році народився Лука Данкевич -поет, байкар, публічний громадський діяч, священик, творчість якого позитивно цінив І.Франко. Десь від 1820 року жив і працював у селах Плав" є, Нижнє Синьовидне потім у Ракові (Долинщина) ,а потім в Коломиї , де і помер у 1867 році.

Село Корчин дало Україні письменників і поетів братів Богдана (Богдана) і Павла Кирчівих. Богдан (1856-1900р.) працював священиком , писав вірші, деякі з них стали відомими піснями ("Крилець, крилець, соколе дай ", музика В.Матюка “Вона моя" муз. О.Нижанківського та ін.)

Підтримував дружні стосунки з І.Франком , який називав Богдана Кирчіва "знайомим і приятелем з давніх літ". Павло Кирчів (1862-1916рр.) - редактор, письменник, поет, літературознавець, фольклорист, журналіст, який своєю творчістю вніс помітний внесок у рідну літературу та науку.

До цієї ж відомої родини Кирчівих з Корчина належить також відомий теперішній вчений фольклорист і народознавець, доктор філологічних наук, професор, академік вищої школи України Роман Кирчів. Народився він у 1930 році .пройшов великий трудовий шлях, зараз працює в інституті народознавства. Автор багатьох наукових монографій і статей, вніс вагомий вклад в літературознавство, етнографію, фольклористику, театрознавство та інші галузі науки, збагатив рідну культуру.

Інший уродженець нашого району, також відомий вчений доктор історичних наук, професор Степан Павлюк очолив інститут народознавства НАНУ , плідно працює, як вчений і як керівник Наукові праці С. Павлюка - це вагомий внесок в українську народознавчу науку. Крім того, С. Павлюк очолює Конгрес української інтелігенції Львова і області, активно підтримує процеси національного відродження, особливо в галузі науки, освіти і культури.

У Верхньому Синьовидньому в 1887 році народився Іван Слав¢як, співак царської капели в Петербурзі. Володів красивим, феноменальним баритоном. Помер в 1915 році.

На Сколівшині проживали, працювали, часто відвідували, мандрували її шляхами такі видатні діячі української культури, літератури, науки, як: І.Франко, Я.Головацький, І.Вагилевич, В.Гнатюк, А.Чайковський, Є.Петрушевич, А.Шептицький, М.Скорик, С.Крушельницька, Д.Вітовський, А.Могильницький, М.Лисенко, Р.Шухевич, С.Шухевич, А. Мельник, Р.Купчинський, М.Гайворонський та багато інших.

В Синевідську Вижньому народився і виріс відомий бізнесмен, мільйонер в Канаді, меценат багатьох українських установ, видань Петро Яцик. Дав 12 мільйонів доларів на різні українські установи, очолював Лігу українських меценатів.

На території району споруджено пам’ятники видатним діячам українського народу: бронзові пам’ятники Т.Шевченку у м.Сколе і смт. Верхнє Синьовидне , погруддя поета в смт. Славсько, с. Козьова , скульптурно-художній комплекс "Франкова криниця" з бронзовим погруддям Каменяра в Тухлі, погруддя Б.Хмельницького в Корчин.

Вкриті лісами гори , швидкоплинні ріки та потоки ,чисте гірське повітря , життєдайні мінеральні води - перетворюють Сколівщину в справжню кліматично - курортну зону. Перед бойківським краєм відкривається перспектива Української Швейцарії , славної на всю Україну та поза її межами.

На території району є 12 промислових підприємств.

Для збереження фауни і флори Карпат в 1999 році створено" Національний природний Парк "Сколівські Бескиди", ландшафтний заказник “Бердо” - природно-заповідна територія загальнодержавного значення, 35 обєктів природно-заповідного фонду місцевого значення..

На території району є 8 сільськогосподарських товариств з обмеженою відповідальністю, 5 фермерських господарств.

Виробництво сільськогосподарської продукції проводиться в приватних господарствах населення на землях наданих для ведення особистого селянвького господарства, садівництва, сінокосіння та випасу худоби.

На території району працює 55 загальноосвітніх шкіл: 17 середніх, з них - (одна Сколівська середня - школа - інтернат), 29-неповних середніх шкіл, 10 початкових та 1 спецшкола - інтернат для розумово відсталих дітей. Крім того - 1 будинок школяра та 1 ДЮСШ. В Сколівському районі функціонує 13 дошкільних навчальних закладів.

Працює районна лікарня на 200 ліжок в м.Сколе, одна селищна (міська) лікарня в смт. Славсько, 15 амбулаторій, 37 фельдшерсько-акушерські пункти.

В районі діє Палац культури " Бескид", 50 народних будинків "Просвіта", 51 бібліотека, 2 школи мистецтв, одна музична школа.

Є дитяча спортивна школа Сколівського району, один стадіон, 8 футбольних полів, 13 спортзалів, 4 приміщення для фізкультурно-оздоровчих занять, 9 майданчиків з тренажерним обладнанням, 63 спортивні майданчики, 3 лижні трампліни, один з них - по фрістайлу.

Сьогодні Сколівщина відома в державі і за її межами як курортно-рекреаційний осередок України, центр гірськолижного спорту та туризму.

Туристично-рекреаційний потенціал району становить 89 відпочинкових закладів, близько 300 агроосель, 5 канатно-крісельні дороги, 30 бугельних витягів, 35 гірськолижних трас.

В районі інтенсивно розвиваються такі види туризму як: культурно-пізнавальний, кінний, велосипедний, спортивний, релігійний, екологічний, гірськолижний, агротуризм тощо.

Відомими гірськолижними центрами є Славське, Тисовець, Орявчик, Волосянка, Плав'є.

Найпопулярнішими серед туристів об`єктами архітектурно-історичної спадщини є: церква св. Вм. Пантелеймона і дзвіниця, 1597 р., м.Сколе, дзвіниця поч. ХІХ ст., с. Н. Рожанка, Вознесенська церква 1820 р., с. Кальне, Воздвиженська церква і дзвіниця 1844 р., с. Опорець, церква Святого Духа 1804 р., дзвіниця 1877 р., с. В. Рожанка, Успенська церква 1858 р., дзвіниця 1862 р., с. Тухолька, палац барона Гределя м. Сколе. Об`єктами природної спадщини є: водоспад на р. Кам`янка, водоспад Гуркало біля с. Корчин, джерело Писана криниця поблизу с. Волосянка, Журавлине озеро біля с. Кам`янка, Урицькі скелі, витоки річок Опір та Стрий біля с. Опорець.

На території Сколівського району є 80 релігійних громад: Української греко-католицької церкви-53, Української православної церкви Київського патріархату -17, Української автокефальної церкви -4 , Римо-католицької – 1, ХВЄ – 4, СЄ – 1.

Україна
Львівська область
місто Сколе
вулиця Чайківського, 7
82600
тел. (251) 2-14-60